Буріння водяної свердловини буровою установкою БУР 140

Буріння свердловини в Києві та Київській області на воду або тепло БСВ виконує буріння свердловин на воду, під тепловий насос в Києві та Київській області буровими установками декількох типів. Вибір установки для проведення робіт залежить від завдання (дебіт, властивості ґрунтів, місце на ділянці), яке стоїть перед нами. БСВ використовує бурові установки 1БА-15В, УРБ-2А2 (на базі автошасі), що дозволяє бурити глибокі високодебетние свердловини, і малогабаритні мобільні установки для буріння в важкодоступних місцях. За допомогою малогабаритної мобільної установки, свердловина на воду або під теплові насоси буриться на глибину до 90-120 метрів в тих місцях, де до місця буріння підібратися традиційними буровими установками складно або неможливо. Чи не доведеться розбирати паркан на дачі, спилювати дорогі Вашому серцю дерева. Займає підставу установки всього 1,5 м.кв. Принцип буріння не відрізняється від бурових установок УРБ-2А2.

Для запобігання потраплянню через свердловинний фільтр патогенів та хімікатів і забрудненню водоносних горизонтів необхідно проводити тампонаж свердловини. 1. Міграція патогенів (бактерій) Патогени (бактерії, віруси та паразити) і хімічні речовини (нітрити, нітрати, пестициди) опускаються вниз разом із дощовою водою через вологопроникні шари ґрунту і потрапляють у ґрунтові води, де поширюються не лише горизонтально, а й продовжують проникати вглиб водоносного горизонту. Міграція бактерій Ґрунтові води легко просочуються через пісок і щебінь (рис.1). Так само легко з ними переміщуються патогени та хімічні речовини, що в них містяться. Необхідно запобігти потраплянню у свердловину води, що містить патогени. Нерідко її протіканню в нижні шари ґрунту запобігає шар водонепроникних порід (рис.2). Завдяки цьому ґрунтові води, що знаходяться нижче водонепроникних шарів, захищені від потрапляння в них шкідливих речовин з поверхні. Проте, іноді необхідно пробурити свердловину в єдиному водоносному горизонті, що знаходиться, наприклад, під 50-метровим шаром піску. У цьому випадку слід знати, що кількість живих патогенів зменшується з глибиною буріння. Це відбувається через те, що в міру просування вглиб, з плином часу, патогени поступово гинуть. Нарешті, на певній глибині ґрунтові води повністю вільні від бактерій. Це свідчить про те, що за наявності одного водоносного горизонту свердловину рекомендується бурити якомога глибше. 2. Тампонаж свердловини – санітарне опечатування З попереднього параграфа ми дізналися, що для того, щоб дістатися до чистої ґрунтової води, необхідно пробурити свердловину через водонепроникний шар ґрунту. Але тут виникає нова проблема! Міграція бактерій Вода з бактеріями, яку до цього затримував водонепроникний шар, легко потрапляє в нижні водоносні горизонти через саму свердловину, яка в цьому випадку відіграє роль «зливного отвору» (рис. 4). Вона тече між стінкою свердловини та зовнішньою поверхнею обсадної труби. Коли свердловина пробурена та встановлені свердловинний і гравійний фільтри, водонепроникний шар має бути закритий від потрапляння у водоносний горизонт різних забруднювачів. Це здійснюється за допомогою тампонажу свердловини. Тампонаж робиться з цементу або бентоніту (висококолоїдної глини, що в багато разів збільшує об’єм під час намокання). Він також додатково підсилює водонепроникний шар. За наявності єдиного водоносного горизонту довжина тампонажного шару має становити не менше 3-5 метрів. Вода з поверхні, що містить патогени, проходить через ґрунт набагато повільніше, ніж через відкритий простір свердловини. Таким чином, поки вона вздовж тампонажного шару дійде до кінця свердловини, патогени встигнуть загинути.